Поезія

     ЛЮДИНА ― СОНЦЕ                                                                                                          Є люди — як зорі, 

     Як дня обіцяння,

     Життя ж проживуть

     І присмерком стануть

     Без теплого неба,

    Без ясного неба,

    Без сонячних ліній,

       Без обріїв синіх..
     ...Є люди ― як сонце,

       Як літнєє сонце:

       Горять — не згорають,

       Зігріють, освітять

        І ласкою мовлять

                                                                                                                                        Без галасу все це,

       Без зайвого шуму,

       І в пам'ять їх буде

       Моя вдячна дума.

                                                                                  Н.Опанасенко                                            
                             
                                        💥💥💥💥💥💥💥💥💥💥💥💥

           Зима 

Дорога біла стелиться 
І краю їй нема. 
Сніжок мете. Метелиця. 
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована, 
Спинилася ріка. 
Повита тихим сном вона,

 Весняних днів чека. 

  І ліс дріма. Безлистою 
  Верхівкою поник.                             
   Над ним пісні висвистує
   Лиш вітер-сніговик.